Первая книга ЦарствГлава 28 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 Увидев филистимское войско, Саул испугался; его сердце охватил страх. |
6 Он спрашивал Господа, но Господь не отвечал ему ни в снах, ни через Урим, ни через пророков. |
7 И Саул сказал своим слугам: |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 Господь совершил то, о чем Он предсказал через меня. Господь вырвал царство из твоих рук и отдал его одному из тех, кто рядом с тобой, — Давиду. |
18 Так как ты не послушался Господа и не обрушил на амаликитян Его пылающего гнева, Господь сегодня и сделал с тобой это. |
19 Господь отдаст Израиль вместе с тобой филистимлянам, и завтра ты и твои сыновья будете со мной. А еще Господь отдаст филистимлянам израильское войско. |
20 |
21 Подойдя к Саулу и увидев, как он потрясен, женщина сказала: |
22 Пожалуйста, послушайся и ты своей служанки и позволь мне предложить тебе кусок хлеба, чтобы ты поел и у тебя появились силы, когда ты тронешься в путь. |
23 |
24 У женщины был упитанный теленок, которого она немедленно заколола. Она взяла муки, замесила ее и испекла хлеб без закваски. |
25 Затем она поставила его перед Саулом и его людьми, и они поели. Той же ночью они встали и ушли. |
1-а СамуїловаРозділ 28 |
1 |
2 І сказав Давид до Ахіша: „Тому́ тепер ти пізна́єш, що́ зробить твій раб“. А Ахіш сказав до Давида: „Тому то зроблю́ тебе сторожем моєї голови по всі дні“. |
3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганя́в із Кра́ю ворожби́тів та віщуні́в. |
4 І зібра́лися филисти́мляни, і прийшли, і таборува́ли в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборува́ли в Ґілбоа. |
5 І побачив Саул филистимський та́бір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце. |
6 І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урі́мом, ані пророками. |
7 I сказав Саул до своїх рабів: „Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду́ до неї, і запитаю її“. І відповіли йому раби його: „Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі“. |
8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: „Поворожи мені, і виклич мені того́, кого скажу́ тобі“. |
9 А та жінка відповіла йому: „Ти ж знаєш, що зробив Саул, — що в Краю́ він вигубив ворожбитів та віщунів. І на́що ти важиш на мою душу, щоб забити її?“ |
10 І Саул присягнув їй Господом, говорячи: „Як живий Господь, — не спіткає тебе вина за цю річ!“ |
11 І сказала та жінка: „Кого я ви́кличу тобі?“ А він відказав: „Самуїла виклич мені“. |
12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: „Нащо ти обманив мене, — таж ти Саул!“ |
13 І сказав їй цар; „Не бійся! Але що́ ти бачиш?“ А та жінка відказала Саулові: „Я бачу ніби богів, що виходять із землі!“ |
14 І він їй сказав: „Який його вид?“ А та відказала: „Виходить стари́й чоловік, зодя́гнений у довгу одежу“. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився. |
15 І сказав Самуїл до Саула: „На́що ти непоко́їш мене, мене викликаючи?“ А Саул сказав: „Дуже тяжко мені, — филисти́мляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що́ я маю робити“. |
16 І сказав Самуїл: „І на́що ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом? |
17 І Госпо́дь зробив йому, як говорив був через мене, — Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, — Давидові. |
18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'я́ного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня. |
19 І Госпо́дь віддав із тобою також Ізраїля до руки филисти́млян. А взавтра ти та сини твої бу́дете ра́зом зо мною; також Ізраїлевого табо́ра віддасть Господь до руки филисти́млян“. |
20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, — сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба ці́лий той день та ці́лу ту ніч. |
21 І підійшла́ та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригні́чений. І сказала до нього: „Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, — і нарази́ла життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені. |
22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, — я покладу́ перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли пі́деш дорогою“. |
23 А він відмовився й сказав: „Не буду їсти!“ Та сильно просили його слуги його та тая жінка, — і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку. |
24 А та жінка мала в домі годо́ване теля, — і поспішно зарізала його. І взяла́ вона муки й замісила, і спекла́ з того прісне́. |
25 І прине́сла те перед Саула та перед слуг його, — і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі. |
Первая книга ЦарствГлава 28 |
1-а СамуїловаРозділ 28 |
1 |
1 |
2 |
2 І сказав Давид до Ахіша: „Тому́ тепер ти пізна́єш, що́ зробить твій раб“. А Ахіш сказав до Давида: „Тому то зроблю́ тебе сторожем моєї голови по всі дні“. |
3 |
3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганя́в із Кра́ю ворожби́тів та віщуні́в. |
4 |
4 І зібра́лися филисти́мляни, і прийшли, і таборува́ли в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборува́ли в Ґілбоа. |
5 Увидев филистимское войско, Саул испугался; его сердце охватил страх. |
5 І побачив Саул филистимський та́бір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце. |
6 Он спрашивал Господа, но Господь не отвечал ему ни в снах, ни через Урим, ни через пророков. |
6 І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урі́мом, ані пророками. |
7 И Саул сказал своим слугам: |
7 I сказав Саул до своїх рабів: „Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду́ до неї, і запитаю її“. І відповіли йому раби його: „Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі“. |
8 |
8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: „Поворожи мені, і виклич мені того́, кого скажу́ тобі“. |
9 |
9 А та жінка відповіла йому: „Ти ж знаєш, що зробив Саул, — що в Краю́ він вигубив ворожбитів та віщунів. І на́що ти важиш на мою душу, щоб забити її?“ |
10 |
10 І Саул присягнув їй Господом, говорячи: „Як живий Господь, — не спіткає тебе вина за цю річ!“ |
11 |
11 І сказала та жінка: „Кого я ви́кличу тобі?“ А він відказав: „Самуїла виклич мені“. |
12 |
12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: „Нащо ти обманив мене, — таж ти Саул!“ |
13 |
13 І сказав їй цар; „Не бійся! Але що́ ти бачиш?“ А та жінка відказала Саулові: „Я бачу ніби богів, що виходять із землі!“ |
14 |
14 І він їй сказав: „Який його вид?“ А та відказала: „Виходить стари́й чоловік, зодя́гнений у довгу одежу“. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився. |
15 |
15 І сказав Самуїл до Саула: „На́що ти непоко́їш мене, мене викликаючи?“ А Саул сказав: „Дуже тяжко мені, — филисти́мляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що́ я маю робити“. |
16 |
16 І сказав Самуїл: „І на́що ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом? |
17 Господь совершил то, о чем Он предсказал через меня. Господь вырвал царство из твоих рук и отдал его одному из тех, кто рядом с тобой, — Давиду. |
17 І Госпо́дь зробив йому, як говорив був через мене, — Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, — Давидові. |
18 Так как ты не послушался Господа и не обрушил на амаликитян Его пылающего гнева, Господь сегодня и сделал с тобой это. |
18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'я́ного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня. |
19 Господь отдаст Израиль вместе с тобой филистимлянам, и завтра ты и твои сыновья будете со мной. А еще Господь отдаст филистимлянам израильское войско. |
19 І Госпо́дь віддав із тобою також Ізраїля до руки филисти́млян. А взавтра ти та сини твої бу́дете ра́зом зо мною; також Ізраїлевого табо́ра віддасть Господь до руки филисти́млян“. |
20 |
20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, — сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба ці́лий той день та ці́лу ту ніч. |
21 Подойдя к Саулу и увидев, как он потрясен, женщина сказала: |
21 І підійшла́ та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригні́чений. І сказала до нього: „Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, — і нарази́ла життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені. |
22 Пожалуйста, послушайся и ты своей служанки и позволь мне предложить тебе кусок хлеба, чтобы ты поел и у тебя появились силы, когда ты тронешься в путь. |
22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, — я покладу́ перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли пі́деш дорогою“. |
23 |
23 А він відмовився й сказав: „Не буду їсти!“ Та сильно просили його слуги його та тая жінка, — і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку. |
24 У женщины был упитанный теленок, которого она немедленно заколола. Она взяла муки, замесила ее и испекла хлеб без закваски. |
24 А та жінка мала в домі годо́ване теля, — і поспішно зарізала його. І взяла́ вона муки й замісила, і спекла́ з того прісне́. |
25 Затем она поставила его перед Саулом и его людьми, и они поели. Той же ночью они встали и ушли. |
25 І прине́сла те перед Саула та перед слуг його, — і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі. |